Борзнянська громада: зберегти і розбудувати

Борзнянська міська територіальна громада – найбільша за територією та кількістю населення із чотирьох громад, утворених на базі однойменного району.

Лариса Осадчук

Тут проживає 16,5 тисячі мешканців. Основні надходження до бюджету – земля та податок із доходів громадян. Громада велика, тож і складнощів у функціонуванні вистачає. Головні витрати лягають на освіту та фінансування колишньої районної лікарні. Про сьогодення громади, що включає колишній райцентр, і плани на майбутнє – наша розмова з головою Борзнянської міської ради Ларисою Осадчук.

– Ларисо Анатоліївно, Борзна, образно кажучи, вскочила в передостанній вагон децентралізаційного потягу, тож скористатись по максимуму державними інфраструктурними субвенціями, як раніше утворені громади, на жаль, не змогла. На виборах Вашим основним конкурентом був попередній голова Анатолій Койда. Його знають як порядну людину і висококваліфікованого професіонала, а ще… він наш передплатник. Які у Вас взаємини з Анатолієм Миколайовичем?

– Я вважаю, що в нас прекрасні відносини. Ми спілкуємось. Він допомагає нам в усьому: передав всі документи, консультує мого заступника, який займається комунальною сферою, якщо треба, то ми посилаємо по нього машину і він залюбки приїжджає і допомагає. Я йому щиро вдячна за розуміння, а він завжди говорить: «Звертайтесь».

– Основні доходи громади у Вас від чого?

– Це – доходи від оренди землі і податок на доходи фізичних осіб. Територія у нас аграрна, тому зараз багато працюємо над тим, щоб привести до ладу земельні справи. Багато землі у нас було роздано під 5 відсотків і на 49 років. Я дуже вдячна керівництву сільгосппідприємства «Авангард» і особисто Миколі Проскурі за те, що вони прийшли самі і перепідписали оренду невитребуваних паїв з десяти до дванадцяти відсотків без жодних пролонгацій. Хотілося б, щоб інші інвестори брали приклад і працювали у такому ж напрямку. З рештою інвесторів я сама спілкуюсь, прошу. По-іншому ніяк, бо є договір. Разом із тим посилено працюють наші юристи, і я гадаю, ми знайдемо шляхи впливу на ситуацію, оскільки на сьогоднішній день насилувати, а не обробляти землю під 5 відсотків – це зовсім не правильно.

– Ви йшли в команді Анатолія Гунька, який переміг по 208 округу і пройшов до парламенту. Зараз він подав цікавий законопроект, у разі прийняття якого підприємства будуть платити податки на територіях, де вони працюють. Для вас це проблема?

– Тут я повністю підтримую і дуже вдячна народному депутату за те, що він зареєстрував цей законопроект. Це свідчить про те, що Анатолій Григорович перейнявся нашою проблемою. Зверталася і я з таким питанням. Думаю, зверталися й інші голови громад. Анатолій Гунько дійсно взяв правильний курс, він працює над законопроектами. Це не якась там разова допомога, хоча і вона потрібна, – він пішов глобальніше. Якщо цей законопроект проголосують, то питання доходів громад буде вирішене на багато років вперед.

– Чи багато підприємств, які тут працюють, а податки платять в іншому місці?

– У нас таких небагато – у нас взагалі підприємств небагато. Але ось поруч – фабрика печива… Взяти такі підприємства, як «Фора», «Єва» – вони вивозять основну частину доходів нашого населення – працюють у нас, а податки платять у Київ. Залишається мізер, який сплачують місцеві підприємці. Як на мене, це несправедливо. Ще одна ситуація: у нас було районне підприємство – держлісгосп. Зараз він переходить до Ніжина, і знову ж таки, частина ПДФО піде до Ніжина. Але ж господарство працює на території громади, люди працюють борзнянські… Тому ми з цього приводу говорили із Анатолієм Даньком (директор ДП «Борзнянське лісове господарство», – Ред.), і він теж підтримав думку про те, щоб їхні податки залишалися в нас. Аналогічна ситуація з поліцією. Як відомо, у нас у Борзні був свій відділ, тепер частина зарплати піде до Ніжина, частина – до Бахмача.

– Голова Держлісагенства Юрій Болоховець запевняв, що бюджети громад не постраждають, а ПДФО можна буде «розщепити» на місцях. Відбувається просто скорочення витрат на адміністративно-управлінський апарат.

– Якась частина адміністративного апарату буде знаходитися в Борзні, а рахуватися у Ніжині, в районі. Так само, як і по адміністрації, – вони реорганізувались, але ж повністю не були ліквідовані. Так, у них є відділ у справах дітей, який залишився, і відділ по соцзахисту, але ж ці люди працюють у Ніжинській РДА, хоча й знаходяться на нашій території.

– До речі, стосовно райдержадміністрації: який спадок Вам залишили?

– Вони залишили дуже наболіле питання – бібліотечну систему та районний будинок культури. Ми взяли на баланс усі будівлі, і сьогодні я можу абсолютно точно запевнити громаду в тому, що всі заклади бібліотечної системи, які залишились на території громади, будуть працювати. Ми візьмемо людей на роботу. На сьогодні в нас вже створена – не мною, а у 2020 році – публічна бібліотека Борзянської міської ради. Тобто в нас є вже бібліотека громади. Тож хіба є логіка і сенс входити у склад засновників районної бібліотечної системи? У районі була одна, а в нас повинно бути дві? Ми беремо ці заклади, беремо їхні фонди, беремо людей на роботу, але ми не можемо виплатити борги, адже це дві інші бюджетні організації.

– Про які суми йдеться?

– З того, що зареєстровано (і теж я не знаю, як вони реєстрували), то до нового 2021 року там було близько 850 тисяч, зараз – це близько 2,5 мільйона гривень. По-перше, ці борги не під силу громаді. Ми взяли на баланс районну лікарню і стали засновником Борзнянської міської лікарні. Я вважаю, що це ми повинні були зробити насамперед, бо це – необхідний заклад для всіх жителів громад, які створені на базі Борзнянського району. Сьогодні до нас їдуть лікуватись усі і, на превеликий жаль, не всі голови громад розуміють важливість співфінансування цього закладу. Вибори пройшли, нас уже вибрали, це не мій піар. Ця лікарня – це вже виконання наших обіцянок перед нашими виборцями.

– Основні закиди від інших громад стосуються того, що на утримання лікарні треба п’ять мільйонів, а три мільйони повертаються в бюджет Борзни у вигляді ПДФО.

– Немає трьох мільйонів від ПДФО. По-перше, відбулися скорочення, зменшення заробітних плат. Три мільйони – це повністю ПДФО, яке відраховують із зарплати. Із них тільки 60 відсотків «падає» у Борзнянську територіальну громаду. Я пішла справедливим шляхом: попросила головного лікаря дати статистику. На лютий-січень статистика була така: 53 відсотки – це Борзнянська громада, 47 відсотків – це мешканці громад колишнього Борзнянського району. Я відраховую оце ПДФО, вони дають, скільки мають заплатити комунальних платежів, а потім згідно відсоткового відношення суму рахую за всіх пролікованих. Лікарня – це не той заклад, на якому заробляють, ми повинні його утримати та зберегти.

– Лікарню будували з розмахом. Можливо, є бачення щодо компактнішого розташування відділень?

– Усі відділення розташовані компактно – у чотириповерховій будівлі. Єдине, що окремо, – це інфекційне відділення. Наша лікарня повністю повинна стати «ковідною». Зараз одним днем вони не можуть перейти повністю на «ковід», бо там лежать хворі, і недолікованих не можна виставити на вулицю, але поступово всі відділення перейдуть на лікування хворих третьої хвилі. На це є відповідна вказівка з області. Де не вистачатиме ліжок – усіх везтимуть сюди.

– Для цього в лікарні є всі умови?

– Так, однак є нестача апаратури. На сьогоднішній день нам потрібні кисневі концентратори, ними не забезпечені 35 ліжок. Загалом 120 ліжок заплановано для «ковідних» хворих, і 80% із них повинні бути забезпечені киснем. Вартість апаратури – до 40 тисяч. Ми вже подали оголошення і просимо всіх, хто може долучитись до співфінансування на закупівлю обладнання.

– Подавали проекти на ДФРР?

– У 2020 році ми подавали, і цього року нам надійдуть гроші на реконструкцію стадіону. Це – близько 10 мільйонів гривень.

– Чи звертались до свого нардепа?

– Так. По соцеконому нам виділяють гроші під будівництво нової свердловини, і ще нам виділять кошти на комплексний проект енергозбереження школи І-ІІІ ст. ім. Христини Алчевської: утеплення школи, заміна системи опалення, водогін, санвузли і ремонт у класах. Це чималі кошти, яких міська рада на сьогодні не має.

– Ваше комунальне підприємство з благоустрою досить активно включилось у розчистку узбіч, і загалом видно, як у селах люди активно взялися за благоустрій.

– Сьогодні кожен староста працює над упорядкуванням території. На жаль, наші села занедбані, багато людей померло, а родичам нецікаво приїздити і доглядати за житлом. Тому самостійно вирубуємо чагарники, працюємо над вуличним освітленням. Нещодавно у мене відбулась нарада зі старостами. Вирішили, що в кожному старостинстві ми приймемо на роботу людину, яка буде мешканцем того села і яка впорядковуватиме місцевість. Щодня вона приходитиме на роботу, а староста даватиме завдання щодо впорядкування територій. Деякі старости вже закупили інвентар, який ми будемо оплачувати. Тільки таким чином села можна упорядкувати.

– Кажуть, у Вас бюджет на цей рік трішки дефіцитний.

– Не трішки… 13,2 мільйони гривень.

– Як думаєте вирішувати проблему?

– Наведенням порядку з землею та податками. За рахунок підняття ставки орендної плати по невитребуваних паях. Я сподіваюсь достукатись до наших інвесторів і збільшити надходження. Активно займемось виявленням самозахватів. Будемо впорядковувати наші відносини. Сьогодні я можу сказати точно: увесь колектив міської ради працює над тим, щоб бюджет 2022 року був не дефіцитним. До речі, я вийшла сама із підприємців, і тому бачу можливості і тут. Те, що сьогодні у нас 11 відсотків у місті, а по селах Комарівська громада та інші беруть із підприємців 20 відсотків, – повірте, це під силу. Коли підприємець не може заплатити 20 відсотків, а просить 11, я вважаю це зовсім не правильним. Одноразово заплатити на місяць 1200 гривень – це для підприємця під силу.

– Ларисо Анатоліївно, чи планується оптимізація?

– Нам не уникнути оптимізації! Ніхто нічого закривати не буде, але ми повинні бачити, що нам треба, а без чого можна обійтись. Подейкують, що ми начебто збираємось закрити будинок творчості, музичну школу. А куди підуть наші діти? У парк під «Фору»? Я дуже рада, що наші діти займаються музикою, у нас прекрасні колективи в дитячому будинку творчості, у нас спорт на високому рівні. Сьогодні ми заклали гроші на тренажери нашим спортсменам. Коли підбивали підсумки спортивного життя, то я до всіх, хто займається спортом, зверталась і просила працювати з молоддю, залучати дітей, щоб діти йшли на стадіони, а не в сумнівні компанії. Я готова надавати як міський голова будь-яку допомогу. Нам передали у власність будинок культури. Щоб ви розуміли, тільки теплопостачання у лютому обійшлося в 98 тисяч гривень. Але ця установа сьогодні фактично не працює. Тому я хочу створити на базі закладу центр культури і дозвілля. Там повинне вирувати життя з десятої ранку до десятої вечора! Потім, можливо, ми туди перенесемо і публічну бібліотеку, там достатньо приміщень. У цьому центрі повинні бути і тенісні столи, і більярд, і ігровий та театральний простори. Запевняю всіх: культура буде розвиватись, і кістяк, який працював у районному будинку культури, увесь буде працевлаштований.

– Наостанок: з якими словами Ви б звернулися до жителів Вашої громади?

– Хочу запевнити всіх мешканців громади, що разом із ними ми збережемо те, що залишилось після розпаду району. Всі разом ми зможемо побудувати і створити нове. Я закликаю всіх небайдужих приєднуватись до розбудови нашої громади.

Автор Віталій Назаренко, «Чернігівщина» № 15 (833) від 15 квітня 2021

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Залиште свій коментар!
Введіть своє ім'я