Паска – весняний обрядовий хліб. Через неї реалізуються всі великодні ритуальні дійства:
-вшанування весняного сонця, що приносить воскресіння всього живого на землю;
-пошанування/задобрювання пращурів, які є допомогою та силою роду на землі;
-сприяння приплоду та забезпечення здоров’я й захисту худоби;
-стимулювання родючості землі у новому аграрному році.
Паску готують із найкращого пшеничного борошна. Вона має бути вища, ніж щоденний хліб. Оздоблюється переважно хрестами, зубчиками, зірочками, півниками, спіралями. Раніше паску присипали маком, мастили водою, сметаною, а найчастіше – яйцем. Пізніше почали прикрашати цукровою поливою та фарбованим пшоном.
Освячення паски на світанку відсилає до глибини дохристиянської традицій, яка була пов’язана із вшануванням сонця. На Поділлі збереглося повір’я про те, що їсти паску можна лише в час, поки сонце рухається вгору, щоб весняний день наростав і прибувало тепло.
Паска та крашанка були першими стравами, які споживали в цей день. На початку великодньої трапези обрядові страви ділили на кількість членів родини та частувалися усі по шматочку. Відомо, що цей ритуал здійснював найстарший чоловік або жінка роду.
Фото: «В святковий день». Народний типаж з с. Вовчкова в місцевому національному вбранні початку ХХ ст. Історико-етнографічний мистецький альбом Івана Гончара «Україна та Українці», том 5, Київщина Лівобережна. Архів НЦНК Музей Івана Гончара.
Світлина і текстк від Музей Івана Гончара (Ivan Honchar Museum).
