17-річний Федір Короткий врятував двох жінок, які разом з машиною впали у річку Снов

Про цей випадок нам в редакції стало відомо випадково. І сам юнак не дуже бажав публічності, але все ж згодився поділитися подробицями тієї пригоди, яка могла б закінчитися трагічно.

1 серпня група відпочиваючих затрималась на березі Снову, де завжди гамірно й людно. Федір разом з батьками теж знаходились на своїй дачі в Малому Дирчині. Досить пізнім вечором юнак сидів у бесідці біля річки, дихаючи прохолодою.


—  Було вже темно, — каже Федір. — Я просто дивися на воду. А метрів за сто від мене на цьому ж березі стояла автівка. Я бачив рух біля неї й світло фар, тож зрозумів, що відпочивальники збираються від’їджати. А потім трапилось непередбачуване — я побачив, як машина, яка стояла на крутому березі, раптом поїхала униз. Впала з обриву на берег і потім шубовснула в воду. Я знаю ту місцевість — там мілини майже нема, практично одразу від берега починається глибочінь. І одразу ж почулися крики. З них я зрозумів, що хтось із потопаючих не вміє плавати. Тому я швиденько побіг туди. А Альона Підройкіна, яка теж відпочивала з батьками на сусідній дачі й теж це чула, побігла за підмогою.
Відпочивальників було п’ятеро. Коли Федір підбіг до місця пригоди, то побачив, що жінка з трирічною дитиною вибралась з потонулої машини й пливе до берега. А чоловік, який був за кермом, знаходиться у воді й намагається шукати ще двох жінок, які, як виявилось, не вміють плавати.

— Я кинувся у воду,— каже юнак. — І побачив, що одна з жінок барахтається на поверхні. Я її швиденько витягнув, тож вона відбулась тільки сильним переляком. Коли вона опинилась на березі, я знову поплив до місця, де затонула автівка — адже там була ще одна жінка, якої не було видно на поверхні води й яку намагався знайти чоловік, який був за кермом. Я випадково зачепив своєю рукою за руку жінки, яка вже йшла на дно. Коли допоміг їй винирнути на поверхню, в неї навіть вдихнути нормально не вистачало сил. Вона ще й на березі хвилин з десять була непритомною. Але, дякуючи Богу, все обійшлося — на берегу вже зібралась підмога, тож привели жінку до тями. А я ще трохи поплавав— раптом ще когось недорахувались. Але ні. Більше в воді нікого не було. А машину підняли з річки лише наступного дня.

Федору 17 років. Він навчається в Кіровоградській льотній академії і в майбутньому буде пілотом цивільної авіації. Нині юнак на канікулах у Городні, але не тільки відпочиває, а й працює, допомагаючи батьку Олегу Короткому. Він трохи бентежится й просить не робити з нього героя.

— Я ж нічого особливого не зробив, — каже. — Я гарно плаваю, тому допоміг не задумуючись. Кожен би так вчинив на моєму місці. Головне — що всі живі й здорові залишились.
Коли шукала Федора, подзвонила його батьку Олегу Миколайовичу. Кажу: «Який у вас з Наталею син молодець! Пишайтесь, якого орла виховали!». «А ми й пишаємось», — відповів Олег.

Насправді, чи може бути більша радість для батьків, ніж бачити, що твої діти ростуть гідними і достойними людьми? Хто там бурчить про нинішнє молоде покоління — мовляв, воно не таке? Воно — он яке! І з такими юнаками можна вірити в майбутнє країни і людства.

Джерело: Gorod.cn та “Новини Городнянщини”.

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Залиште свій коментар!
Введіть своє ім'я